Білий пуер "Золотий лист" ексклюзивна серія подарункового чаю 5штх8 г. Китай

• Пресування чаю з’явилось не як мистецтво, а як необхідність дороги. У давньому Китаї, коли чай ішов караванами Шовкового шляху до Тибету, Монголії, розсипне листя було незручним: сипалось, псувалося, займало багато місця. Саме тоді й виникла ідея — спресувати чай у тверді форми, аби зберегти аромат, зменшити об’єм і зробити зручним для перевезення.
• Перші пресовані чаї з'явилися ще в династію Тан (VII–X століття), коли зелений чай подрібнювали на порошок, запарювали з сіллю та спеціями, а пізніше формували у цеглинки. Цей чай називали чжуань ча (砖茶 — "цегельний чай"). Його варили у казанах і пили, як суп. У династії Сун уже з’явився чайний порошок, який збивали віничком — предтеча японської матча.
• Але справжній розквіт пресування прийшов у часи династії Мін (XIV–XVII ст.), коли чай став не лише харчем, а витвором смаку та торгівлі. Пресували червоні чаї, зелені, а пізніше — й перші пуери. У провінції Юньнань навчилися витримувати й ферментувати чай, і саме тут з’явились класичні форми: бін ча (диски), то ча (гнізда), чжуань ча (цегли), цзін ча (гриби).
• Спочатку листя спарювали, розм’якшували, вкладали у форми й притискали вручну або ногами, обгортаючи тканиною. Потім сушили на повітрі. Так чай ставав не лише напоєм, а валютою, дарунком, реліквією. Він зберігався десятиліттями, змінювався з роками, мов вино, і ніс у собі смак часу.
• Пресований чай — це не просто спосіб зберігання, а спосіб запам’ятати землю, настрій, рік. Його п’ють не поспішаючи, бо в ньому — форма дороги й душі, яка не боїться часу.

Склянка без ситечка

– 3 г на 250 мл, температура 85–90 °C, лист залишається в склянці.
– Чай "живе", поступово змінюється з кожним ковтком.